САД ВІДЧУТТВ: ЦУМ Київ презентує нові літні вітрини

Як давно ви відчували червневе сонце, яке торкається плеча, вітер, який куйовдить волосся, тишу, в якій можна почути собі? Саме до цих надпростих, але визначальних відчуттів повертає нас новий сезон вітрин ЦУМу.

Цього разу команда універмагу працює не з образами як такими, а з тим, що за ними стоїть — з пам'яттю тіла, з інтуїтивними реакціями, з досвідом, який ще не встиг оформитися на думку. Вітрини постають перед нами не декораціями, а простором, де знайомі стани — тепло, легкість, втома, спокій — набувають фізичних форм.

__________________________________________________

«Ми хотіли нагадати про відчуття, які зазвичай губляться на швидкості. Про прості речі: рух повітря, тепло сонця, аромат літа. Про ті моменти, коли людина не аналізує, а насолоджується цією присутністю. Шкіра витрина — це не сюжет, а стан, який можна пізнати та прожити».

 Команда ЦУМу

__________________________________________________

Візуальний вимір проекту створюють роботи Маші Реві, які додають цій среді іншу оптику — майже сновидну.

__________________________________________________

«Ця серія малюнків — про сон, що наснився на межі весни та літа, що був натхненний рідною дачею в Одеській області біля моря. У цьому сні є дивні створіння, а рослини оживають і перетворюються на дійових осіб. Усе перебуває у співгармонії, плавно перетікаючи одне в одне та символізуючи стадії занурення у сон, де форми об'єднуються теплим світлом, а образи, народжені уявою, майже розчиняються у ньому»

Маша Рева

__________________________________________________

Одна з вітрин пробуджує нас літнім утром — коли у відчинене вікно просочується свіжий чистий повітря. Ви заплющуєте очі, глибоко вдихаєте цю свіжість і відчуваєте, як зароджується новий день — по суті, маленька життя, сповнена руху та свободи. 

Інша вітрина переноситиме нас у липневий бабусин сад, у якому розносяться пахощі яблук і малини. Мальви та барвінок обплітають забор, а призьбою сновигають невтомні мурахи. Двір залитий медовим сонцем та запахом топленого молока, яке бабуся саме наливає у глек. Ви розпливаєтеся у посмішці: вашій душі спокійно і затишно, і немає на цьому світі жодної лихої душі, жодної кривої думки. 

Не встигаєте оком моргнути — і ось ви вже посеред літнього поля. Приємна втома валити вас із ног і ви падаєте в пухнастий зелений ковер із сокової трави, захоплюючи між пальцями ромашки та маки. Поруч пасеться сизий кінь, з далекої тополі долинає спів зозулі, а ось тут — прямо над вашим вухом — гуде бархатний джміль. Після довгого дня тіло нарешті відпускає напругу. Сонце сідає за хмару, обіцяючи теплий і безтурботний вечір.

Шкіра з вітрин — як короткий зсув у годині, де орієнтири зникають, а залишається тільки відчуття. Подорож починається без підготовки - достатньо зупинитися в шаленому ритмі.