«Зараз час інвестувати в українське мистецтво» - Сергій Святченко

Сергій Святченко,  український художник з міжнародним визнанням, який живе та працює в Данії протягом тридцяти років, розповів журналістці Катерині Гончар про особливості взаємодії бізнесу та мистецтва, специфіку українського середовища та озвучив свої амбітні плани щодо інтеграції сучасного українського мистецтва у бізнес процеси. 

Ви нещодавно розробили оформлення приватної CRB клініки в Києві. Разом з Олегом Тістолом ви долучились до розробки на етапі архітектурного проекту, створили комплексне художнє рішення. Це не типова для України практика, чому власник клініки вирішив зробити такий новаторський проект?

Директор, молода людина, надихнувшись кращими європейськими зразками поставив мету створити тут клініку світового рівня, сформувати осередок сучасного мистецтва.

Ви успішно співпрацюєте з бізнесом в Європі, реалізували  там десятки  проектів в яких інтеграція мистецтва та архітектурного простору дала позитивні результати, особливо зі сторони бізнесу. А наразі Ви, відштовхуючись від власного досвіду, плануєте налагоджувати зв’язки мистецтва з бізнесом вже в Україні?

Так, є це бажання. Маю надію, що мій досвід виявиться затребуваним та корисним. В Україні багато талановитих людей,  котрі, будуючи свій бізнес, хочуть бути особливими, «естетично помітними», але їм потрібні нові імпульси і, так вийшло, що в мене вони є. Адже я в свій час поїхав в Европу, там зробив кар’єру, и  повернувся уже значним досвідом, перевіреним роками в цій сфері». Проблематики естетичної соціальної відповідальності  частково розглядалась мною в  дисертації «Засоби візуальної інформації в архітектурі» де я наголошував на тому, що людям стає комфортно жити та спілкуватись, виконувати свої функції в естетично благородному середовищі.  . Ці та інші фактори допомогли мені доволі легко було інтегрувати в художні процеси на Заході, маючи багаж теоретичних досліджень. Ще я вмію переконувати, адже, переконуючи, я не просто декларую,  а маю досвіт та результати, тому мені довіряють як професіоналу протягом тривалого періоду. 

До Вас постійно звертаються замовники, представники бізнесу Данії? 

Звісно. Декілька років тому я зробив маштабний монументальний проект для другого по величині банку в Данії.  150 кв. метрів живопису  на двох поверхів, що зайняло два роки роботи. Зазвичай, на такі  великі проекти оголошується конкурс та запрошується декілька художників для участі. Я приймав участь в таких конкурсах раніше. Вигравав, але і програвав, адже це конкурс. Та цього разу керівництво банку запросило мене персонально, знаючи мій стиль роботи.  З часом моя робота стала однією з візитних карток банку, її побачило багато людей в країні. Тому, коли постало питання про фінансову підтримку моєї художньої біографії,  я звернувся до них за спонсорською підтримкою та вони радісно погодились. Зараз, маючи прекрасно ілюстровану книгу, в якій висвітлена і моя робота для них,  ми домовились, що я особисто, презентуючи книгу, проведу для їх клієнтів ряд лекцій та майстер-класів по колажу. Ось зразок, яким чином це працює тут. Окрім цього проекту були десятки зовсім інших, бо я вже маю  ім’я. Замовник знає, що кожного разу буде щось нове і дуже індивідуальне. Я все життя намагаюсь бути новатором, створювати щось, що хто ще ніхто не робив и не видел. 

Тобто, це розповсюджена європейська практика, коли бізнес пропонує співпрацю відомому художнику, запрошуючи його оформити офіс,  приміщення?

Саме так це і відбувається. Можуть працювати і дизайнери, але це вже зовсім інший результат. Робота художника додає цінність об’єкту. Тому, бізнес має чітко розуміти, що інвестиція в мистецтво допомагає створити собі ім’я.  Адже вони можуть потім оперувати тим, що в них в офісі є, припустим, роботи Тістола, Реунова, Рябченко і інших талановитих наших художників. 

Ви говорите про відмінність проектів дизайнерських та виконаних художниками. В чому вона полягає, концептуально інший підхід?

Так. І цінність інша. Бо дизайнери створюють цікавий, зручний проект, але це дизайн інтер’єра, розроблений професійним дизайнером цієї галузі,  а ми ж говорим про мистецькі твори, інтегровані, наприклад, в інтер’єр ресторанного простору. Тут має бути ще на стадії проектування  ідею. І в цьому велика відмінність.  А те, що я проектую и предлагаю має хвилювати.  Це може бути і живопис, фотографія, колаж, скульптури, відео - «велике мистецтво». Все повинно бути єдиним, природнім та оригінальним. Звісно, не всі художники можуть з простором працювати. Мені  пощастило, що я ще й архітектор за освітою, тому  інтегрувати легше, але тим не менш.

Розкажіть про співпрацю мистецтва та бізнесу в Європі та в Україні.

В Європі цю співпрацю вже  давно практикують, на художественные работы в государственных институциях выделяется 3 процента, здесь  ми знаходимся  еще на стадії розвитку. Але, для прикладу, в Києві потрясаюче розвинений ресторанний бізнес, таких закладів немає навіть у Данії. Цей бізнес відкритий, всі знають один одного, хто робить такі  потрясающие проекти.? Так само буде і з мистецтвом, адже все вирішують індивідууми. І я впевнений, що в Україні є ряд талановитих людей, в кого це вийде, которые поймут эту необходимость.  В нас, в Данії, в Королівській бібліотеці в Копенгагені в читальному залі величезна стеля – це живопис Пера Керкібю, видатного датського художника. Хто йому замовив цей проект – Держава та спонсори. Про це всі знають та цим гордяться.

Ви ставите мету сприяти інтеграції українського мистецтва в бізнес?

Якщо продовжити паралелі з галуззю їжі то в нас величезні можливості. Просто треба наших людей зорієнтувати. І наше завдання з Ігорем Абрамовичем та Олегом Тістолом і з іншими моїми колегами, выдающимися художниками, в цьому допомогти. Ми відкриті до діалогу, можемо проконсультувати. І я маю на увазі не лише Київ, а всю Україну. Для цього потрібно розуміння, що це базовий бізнес-підхід – соціальний художній маркетингі кожен великий бренд, особливо, якщо він орієнтується на західну культуру, повинен реалізовувати принципи естетичної відповідальності в своїй стратегії. 

І у Вас величезний досвіт.

До мого переїзду в Данію я організовував показ сучасного українського мистецтва датчанам, потім я переїхав, інтегрував у суспільство, став датчанином  українського походження. Що було не просто, повірте. І зараз я хочу показувати датські и европейские зразки тут, в Україні. Планую привести датський авангардний танцювальний театр,  танцювальний театр, до якого роблю декорації та костюми, експонувати європейську, датську сучасну фотографію. Я хочу поєднати Данію та Україну на рівні культурних обмінів, задіяти Датське посольство на новому витку, через 30 років.  Ось  вам приклад яким чином  може бути зав’язано процес. 

У Вас амбітні плани?

Я хочу щоб кращі зразки сучасного мистецтва були інтегровані в бізнес процеси. Мрію, щоб ми зробили виставку українського мистецтва в Музеях  Дании и Tate Modern. І в нас є люди, мистецтво яких має цю якість. В нас потенціал неймовірний. Але на це треба час. Є ідея провести масштабну  международную конференцію «Київ - мегаполіс майбутнього». Взагалі, зараз потрібно інвестувати в сучасне українське мистецтво, час всім разом зробити наше місто найкращим. Бізнес процеси мають розуміти, що вони зобов’язані інвестувати в мистецтво своєї країни, знати, що це коштує немалих грошей. А художники мають почуватись комфортабельно, відчуваючи, що вони заробляють своїм мистецтвом и вострбованы.  Бізнес і мистецтво можуть бути однією родиною. Це можливо, я перевірив на власному досвіді.

Автор: Катерина Гончар