Олександр Ющенко: з відкритим серцем до громади і країни

12 липня — дата, яка для когось може бути просто літом, серпневим духом польових трав, а для Житомирщини — це день народження людини, яка від ранку до вечора живе в ритмі "що ще я можу зробити для людей?"

Олександр Миколайович Ющенко — депутат Житомирської обласної ради, підприємець, фермер, засновник меблевої фабрики, волонтер, доброволець. Але насамперед — людина, яка вірить, що кожне село, кожне підприємство, кожна справа починається з відповідальності. І тримається на ній.

Земля — як поклик і як вибір

Народжений у простій сільській родині, він з дитинства розумів, що праця — це не покарання, а шлях. Ще в юності почав працювати інженером-механіком на хлібозаводі, потім створив кооператив «Лада» — один з перших в Україні. Там ремонтували машини, будували й вірили, що можна робити краще.

Ця віра не зникла. У 1991 році Олександр Ющенко заснував меблеву фабрику «Мірт» — сьогодні це підприємство з багаторічною історією, з сотнями працівників, з гідною зарплатнею і турботою про родини. Це не просто цехи — це дім для людей, де пахне деревом, кавою і добрим ставленням.

Його фабрика створює меблі, які стоять не лише в українських оселях, а й у домівках за кордоном. Бо зроблені з душею. Бо там, де працюють руки з любов’ю — з’являється якість.

Агроімперія з людським обличчям

«Галекс-Агро», «Агровест Груп», «Органік М’ясний Продукт» — це не просто бізнес. Це поле, ферма, родючість і відповідальність перед землею. На підприємствах Ющенка вирощують зернові без хімії, доять корів без стресу, і думають про те, як зробити Україну не просто аграрною — а органічною державою.

Це про корівники з тишею, де теля дихає спокійно. Це про поля, де не гудуть отрути, а зростає пшениця, яку не страшно дати своїй дитині.

Політика не з телевізора, а з райради

Олександр Ющенко — депутат обласної ради. Але якщо ви уявили костюм, трибуну і обіцянки — забудьте. Його можна зустріти на зустрічі з громадою, на сесії, у селі, в полі, на складі. Його комісія з аграрних питань — це не «пройти повз», а «зануритися в проблему й знайти рішення».

Його фабрика створює меблі, які стоять не лише в українських оселях, а й у домівках за кордоном. Бо зроблені з душею. Бо там, де працюють руки з любов’ю — з’являється

Він — без партійної мішури, але з людським підходом. Для нього село — не статистика. Це — люди з іменами. Бабусі, які чекають аптеки. Молодь, якій треба інтернет. Фермер, якому не вистачає кредиту. Він слухає, а потім діє. Мовчки, без брифінгів.

Коли почалась війна — він не виїхав. Він залишився. І пішов

І тут починається головне. У лютому 2022 року Ющенко не втік, не сховався, не написав пост «тримаймося». Він створив добровольче формування «МІРТ». Почав возити техніку, бронежилети, генератори. Власним коштом. Організував добровольців. Створив цілий волонтерський центр, де працюють цілодобово.

Він сам стояв у бронежилеті, з рацією, без пафосу. Бо знав — захищати є що. Захищати треба своїх. І не відсиджуватися.

Той, хто не зрадив: ні рідному місту, ні собі

Олександр Ющенко не любить великих слів. Він просто щодня робить те, що може. Не чекаючи подяк, орденів і камер. Але в його житті є відзнаки, які говорять за себе: ордени «За заслуги» I та II ступеня — за економіку, розвиток і працевлаштування. Орден «За мужність» — за те, що не стояв осторонь.

Та, мабуть, найбільша нагорода — це коли до нього підходить працівниця фабрики й каже: «Дякую, що не звільнили під час війни». Або коли фермер телефонує й просить ради. Або коли у волонтерському чаті хтось пише: «Приїхала машина, все на місці, дякую».

З днем народження, чоловіче, який тримає землю

У цей день хочеться сказати просто:

Олександре Миколайовичу, ви — справжній. Ви не носите героїчних мундирів, але дієте по-геройськи. Ви не розповідаєте про реформи, але реформуєте реальність. Ви не обіцяєте — ви робите.

Хай ваші руки будуть сильні, хай ваша спина не втомлюється тримати громаду, хай ваша родина буде тихою пристанню. А ваша земля — плодючою. І хай кожен день приносить вам не гучну славу, а просту людську вдячність.

Здоров’я вам, тепла, вірних людей поруч. Бо такі, як ви — і є Україна.