27 июня
Арка Дружби або Свободи: історія одного монумента
Дивна арка, що викликає суперечки та розбіжності, була споруджена на честь нікому не зрозумілої дружби в самому центрі Києва. З 1982 по 2022 ця своєрідна конструкція змогла стати однією з візитних карток міста, але закохати в себе киян і українців їй так і не вдалося.
Знесення радянської монументальної скульптури двох робітників сталося 26 квітня цього року. Вони знаходились під Аркою Дружби народів, дружби якої, що вже приховувати, ніколи й не було. Цієї події було присвячено багато новин на телебаченні, статей, дописів у соцмережах. Особливо з падінням голови російського робітника багато хто сприйняв демонтаж, як добре пророцтво. Потім було, цілком зрозуміле, перейменування «дружби» в Арку Свободи українського народу.
Royal Design не міг залишитися осторонь, редакція вирішила глибше занурити в історію пам'ятника тоталітарного режиму. А також спробувати розібратися, чому Арка Дружби, разом з двома скульптурними композиціями під нею, так і не припала українцям до душі.
З чого все починалося
Хрещатий парк, колись Піонерський, Купецький, Царський, в минулому популярне місце прогулянок київською інтелігенцією. Саме цей факт, любов жителів міста, залишився незмінним. Сквер має прекрасне місце розташування, приголомшливі види на Дніпро та лівий берег. А також крокову доступність до центру Києва, Хрещатика та майдану Незалежності. Все це робить місцевість дуже популярною у жителів та гостей Києва. Не дивно, що саме тут задумали поставити символ радянського режиму, величезну конструкцію, на створення якої був оголошений архітектурний конкурс у всьому СРСР.
Присвятили цю подію до 60 річного ювілею возз'єднання України з Росією. Та заодно 1500 річчю Києва, тоді ніхто б не додумався на перше місце виводити день заснування стародавнього міста, нав'язана дружба була куди важливіше.
Но історія арки почалася задовго до моменту її урочистого відкриття. Про будівництво пам'ятника задумалися ще в 50-тидесятих роках минулого століття. Планувалося побудувати її до 300-річчя Переяславської ради. Саме тоді, у 1654, зборами представництва Запорізького козацтва на чолі з Богданом Хмельницьким було прийнято рішення про об'єднання земель Війська Запорозького з Російською державою.
Планували протягнути арку по правому березі Дніпра, саме для проєкту цієї споруди та був оголошений всесоюзний конкурс. Серед 257 заявок виділили дві, як бачимо на фото вони кардинально відрізняються від того, що було побудовано в 1982 році.
Арці, що нагадує Тріумфальну, так і не судилося з'явитися на березі Дніпра. Точна причина, чому не приступили до будівництва попри наявність фінансування, залишилася невідомою. Є версія що саме смерть Сталіна і подальша відмова від амбітних архітектурних проєктів послужила причиною того, що сучасна Арка Свободи українського народу абсолютно не схожа на початкові ескізи.
Арка Дружби народів
Наприкінці сімдесятих керівництво Радянського Союзу повернулося до думки про створення пам'ятника, що символізує дружбу України та Росії. Головними умами держави було прийнято рішення присвятити будівництво до 325-річчя Переяславської ради. Але будівництво йшло швидко та Арка Дружби народів була урочисто відкрита в 1982, до шістдесятиріччя возз'єднання «братніх» народів.
Скульптурна композиція складалася з трьох частин:
- Арка, що досягає у найвищій точці 35 метрів. П'ятиступенева конструкція, обшита титановими пластинами, за формою нагадує веселку. Ідея нетипового матеріалу була, як мінімум, дивною. Титан дорогий, складний в обробці, зазвичай використовується в авіабудуванні.
- Скульптура двох трудящих знаходиться під аркою. По висоті вона скромніша, всього шість метрів. Виконана була з граніту, металу і бронзи. Український і російський робітники стоять плечем один до одного, гордо підіймаючи стрічку з орденом Дружби народів.
- Сцена Переяславської ради розмістилась поруч з робітниками. Символізує вона «значну» для України подію, підписання договору про возз'єднання з Росією. У центрі масивної гранітної композиції фігури гетьмана Богдана Хмельницького та посла Василя Бутурліна, позаду люди, що символізують щасливих українців.
Пам'ятні надписи на підставі монумента не давали можливості забути, до якої важливої події прикрасила Київ суперечлива титанова композиція і скульптури під нею. Але проіснували букви недовго, вони зникли завдяки місцевим доброзичливцям, як і пропала віра у дружбу, що ніколи не існувала.
Що тепер
Нічого хорошого доля для Арки Дружби народів не приготувала, з моменту відкриття і до сьогоднішнього дня суперечки й розбіжності переслідують як цілу композицію, так і кожен елемент окремо. Постійне бажання демонтувати, перефарбувати, змінити або перебудувати монумент з'являється як у жителів Києва, так і влади міста. А скандали нерозлучні з ім'ям Арка Дружби народів.
Неодноразові трансформації відбувалися з найміцнішою конструкцією. Вона перетворювалася на веселку, давала «тріщину». В інтернеті можна знайти навіть такі непередбачувані варіанти змін пам'ятника.
Часто постає питання про повний демонтаж всієї скульптурної композиції, у цього кардинального способу є прихильники й противники. До того ж такий серйозний крок обійдеться країні у величезні гроші. І все ж часткові зміни вже почалися. З головними дійовими персонажами, бронзовими робітниками з орденом Дружби народів в руках, Київ попрощався.
Схожі, як тисячі скульптур-близнюків по всьому пострадянському простору, практично однакові на обличчя, з подібними фігурами. Лише ледь помітний натяк на візерунки вишиванки одного трудящого дають зрозуміти, хто з них український робітник. А піджак росіянина, надягнений на голий торс, послужив приводом для багатьох жартів серед українців.
Демонтувати скульптуру було не просто, лише голова з легкістю полетіла з плечей, над іншим довелося потрудитися. Скульптура була спиляна, але ступні на постаменті нагадували про її існування. Через деякий час залишки пам'ятника теж прибрали.
Один з авторів монумента 87-річний архітектор Сергій Миргородський — учасник не тільки процесу створення і відкриття пам'ятника. Також він був присутній при демонтажі «робітників». Ми ніколи не дізнаємося, як почувався цей чоловік побачивши голову, що падає, одного з його творінь. Але пресі він повідомив, що радий цим подіям, "Нарешті! Дружба з Росією закінчена"
Поки це всі видимі зміни, що спіткали Дружбу народів. З гранітним пам'ятником Переяславської ради справа йде набагато складніше. Демонтаж трудомісткий, що вимагає чималих витрат. Поки питання залишається відкритим. Як і існування самої Арки, яка з 14 травня 2022 року перестала бути «дружбою». Офіційна назва архітектурної композиції Арка Свободи українського народу.
Що ще чекає архітектурну композицію з такою непростою долею? Час покаже. Головне, щоб суперечки про майбутнє Арки вирішувалися тільки мирним шляхом, як, втім і всі розбіжності. Сперечання треба намагатися вирішити за столом переговорів.
Але якщо війна розпочата, то вихід один — перемога. Адже Свобода українського народу — це не тільки слова або назва монумента, в цій фразі майбутнє нашої країни!
